Реабілітаційний центр

ПРОГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ІНСУЛЬТІ

Інсульт – важке захворювання, яке характеризується порушенням кровообігу в головному мозку. За механізмом розвитку захворювання буває ішемічний і геморрагичний. У першому випадку артерії, що живлять кров’ю головний мозок, закупорюються тромбом або атеросклеротичної бляшкою, у другому – відбувається розрив судинної стінки. Як результат – страждають коркові центри, розвивається неврологічний дефіцит.

До факторів ризику розвитку хвороби відносяться:

• артеріальна гіпертензія, особливо неконтрольована і триває певний час;
• захворювання серцево-судинної системи – ішемічна хвороба серця, вроджені та набуті вади, порушення ритму;
• підвищена схильність до утворення тромбів;
• атеросклеротичні зміни судин;
• обтяжений сімейний анамнез – серцево-судинні атаки у близьких родичів;
• порушення ліпідного обміну – підвищений рівень холестерину і ліпопротеїнів низької щільності;
• надмірні психоемоційні навантаження;
• недостатній рівень фізичної активності;
• куріння;
• зловживання алкоголем.

Програма, складена в нашому реабілітаційному відділенні, відповідає таким принципам:

• максимальна ефективність, з урахуванням цінностей конкретної людини;
• ранній початок (відновлення після інсульту починають якомога раніше);
• активність – реабілітація після інсульту повинна бути настільки ефективною, наскільки дозволяє стан потерпілого;
• комплексність – програма спрямована не тільки на усунення неврологічного дефіциту, а й на повне відновлення в психологічному і соціальному плані.

Один з найважливіших моментів – вмотивованість. Кожен хворий до початку лікування повинен чітко знати, що він отримає по завершенню лікувального курсу, і прагне до поставленої мети.

ЕТАПИ І ТЕРМІНИ

Відділення реабілітації спеціалізується на реабілітації і відновлення після інсульту. Команда фахівців відділення, застосовуює понад 100 дієвих методик, намагаючись досягти максимального відновлення в короткі терміни. В ході реалізації лікувальної тактики пацієнт щодня отримує важкі, але здійсненні завдання. У міру відновлення завдання ускладнюються. Поступово долаючи складні етапи, хворий повертається до повноцінного життя.

У Центрі застосовуються такі види реабілітації:

• рухова – персональні і групові заняття лікувальною фізкультурою;
• психотерапевтична;
• заняття на спеціальних тренажерах;
• масаж;
• механотерапія;
• логопедична – спрямована на відновлення мовлення;
• фізіотерапевтична.

Один з головних принципів роботи – слідування за пацієнтом. Програма змінюється так часто, як це вимагає стан. Жодне рішення не приймається без участі пацієнта. Важливо переконати потерпілому віру в свої сили і повернути бажання жити. Це підтверджують відгуки пацієнтів, які пройшли реабілітацію після інсульту у нас.

Травми опорно-рухового апарату є одними з найбільш поширених. Більшість з них вимагає оперативного лікування, проте вдало виконана операція – це лише його початок. Оскільки пошкоджена кінцівка в період загоєння тривалий час знаходиться без руху і навантажень, в ній відбуваються судинні та інші зміни, що ведуть до атрофії м’язів, трофічних змін і обмеження рухливості суглобів. Саме тому успіх лікування травми залежить не тільки від якості хірургічного втручання, а й від подальшої реабілітації.

Всі процедури по відновленню повинні починатися якомога раніше. Вправи потрібно виконувати в міру можливостей хворого. Звичайно, особливості реабілітації при різних травмах будуть відрізнятися, однак основними відновлювальних методами з доведеним позитивним ефектом є лікувальна фізкультура (ЛФК), фізіотерапія (ультразвук, УВЧ, магнітотерапія), масаж і мануальна терапія. Всі вони з успіхом застосовуються в нашому реабілітаційному центрі.
Ми проводимо комплексну реабілітацію після перелому ноги, стегна, ключиці, руки, щиколотки, компресійного перелому хребта, а також після вивиху плеча і розрив зв’язок.

Реабілітація при травмах хребта і спинного мозку спрямована на відновлення втрачених рухових функцій і запобігання небезпечних ускладнень, можливих в результаті тривалого знерухомлення після травматичних пошкоджень структур, що утворюють хребетний стовп.

ПРОГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Пацієнти, які прибувають до стаціонару з травмами хребта, в більшості випадків знаходяться у важкому стані, що обумовлює нездатність їх активної участі в ранніх реабілітаційних заходах. Проте, неврологи і нейрохірурги рекомендують вживати заходів по відновленню рухової активності якомога раніше, поступово збільшуючи інтенсивність навантажень.

Реабілітація пацієнтів в нашому відділенні починається з уточнення анамнезу хворого за допомогою діагностичних процедур, що дозволяють лікарю зрозуміти, в якому з відділів хребта відбулися патологічні зміни, пов’язані з травмою.

Програма складається з урахуванням локалізації ушкоджень та вираженості неврологічних симптомів, які розвинулися в результаті травми:

• порушеною іннервації кінцівок, що виявляється млявим або спастичним паралічем;
• парестезій шкірного покриву, що виникають нижче травмованої області хребта;
• порушень роботи сечостатевої системи та кишківника (затримки або мимовільного випорожнення сечового міхура і кишечника, еректильної дисфункції).

Крім усунення фізіологічних наслідків спинномозкової травми, реабілітація має на увазі надання психологічної допомоги хворим, які знаходяться в стані посттравматичного стресу і нерідко впадає в депресію від усвідомлення своєї безпорадності.

ЕТАПИ І ТЕРМІНИ

Відділення реабілітації пропонує пройти відновлення після травми хребта, що включає наступні етапи відновлення рухової функції.

Щоб прискорити природну регенерацію пошкоджених хребців, застосовуються методики, що впливають на компенсаторні механізми і сприяють відновленню нейронів на клітинному рівні: кінезіо- і ерготерапія.

Кінезітерапевти застосовують обладнання, що дозволяє відновити функціональні можливості завдяки статичним навантаженням, що створюється за рахунок власної ваги пацієнта або спеціальних обважнювачів.

Включені в програму реабілітації в комплексі з масажем, ерго і електротерапією, вправи на тренажерах дають можливість відновити втрачені після травми навички самообслуговування і зміцнити м’язи, розташовані навколо пошкодженого відділу хребта (шийного або поперекового).
Формуючи програму занять, інструктор поступово додає навантаження. У ранньому періоді вправи виконуються в положенні лежачи (на боці, спині, животі), трохи пізніше сидячи. На завершальному етапі проводяться тренування з використанням опорних пристроїв і брусів.

ПСИХОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА

Робота з психотерапевтом дозволяє швидше пристосуватися до нових умов життя і створює мотивацію для регулярних занять, спрямованих на відновлення фізичної активності. Метою соціальної реабілітації є прийняття пацієнтом змінених внаслідок травми можливостей і попередження соціальної ізоляції, підготовка до освоєння нової спеціальності, навчання правилам безпеки в побуті, на вулиці, в громадському та особистому транспорті.

КОРЕКЦІЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ

У пацієнтів зі спінальних травмами, які змушені тривалий час знаходиться в нерухомому стані, нерідко загострюються хронічні захворювання. Тому в програму включаються консультації з фахівцями, запрошеними з профільних відділень, які дають рекомендації щодо профілактики ускладнень супутніх патологій.
Реабілітація після травм хребта – складний поетапний процес, ефективність і тривалість якого визначається злагодженістю дій медиків, які беруть участь в реалізації програми, і готовністю хворого чітко виконувати лікарські рекомендації. В середньому відновлення займає від декількох місяців до 2-3 років.

Черепно-мозкова травма будь-якого ступеня важкості, включаючи легкі форми травматичних ушкоджень, призводить до патологічних змін в структурах головного мозку, тому в реабілітації потребують усі хворі, які прибувають до стаціонару з цим діагнозом.

ПРОГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Програма реабілітації формується в індивідуальному порядку, виходячи з тяжкості черепно-мозкової травми, віку пацієнта і вираженості неврологічних порушень. Залежно від цих чинників, в неї включаються такі реабілітаційні заходи:

• прийом препаратів, що поліпшують мозковий кровообіг, знімають болі, що неминуче виникають після травматичного пошкодження, і попереджають розвиток психопатологічної симптоматики;
• фізіотерапевтичні процедури – вплив змінними струмами, електрофорез та ін.;
• заняття з кінезітерапевтами, ерготерапевтами, масажистами з метою відновлення рухових функцій, втрачених в результаті травми;
• психотерапевтичні сесії, в ході яких відновлюються соціальні навички і підвищується рівень адаптації.

Відділення реабілітації пропонує пройти в Києві комплексну програму відновлення, поетапну реалізацію яка дозволить уникнути розвитку пізніх ускладнень, можливих при ЧМТ.

ЕТАПИ І ТЕРМІНИ

Тривалість періоду, протягом якого відновлюються рухові функції, втрачені в результаті черепно-мозкової травми, і психічні порушення, зумовлені нейротравмою, залежить від ступеня тяжкості ушкоджень і своєчасності надання першої медичної допомоги.

За умови своєчасної реалізації вірно складеної реабілітаційної програми пацієнти, які отримали легку черепно-мозкову травму, відновлюються протягом 10-20 днів. Реабілітація після важкої ЧМТ в Києві передбачає тривалу роботу з пацієнтом. Відновити життєво важливі побутові навички і організувати повсякденну діяльність, виходячи з змінених функціональних можливостей, допомагають ерготерапевти. Якщо відновити рухову активність не вдається в повному обсязі, з пацієнтом працює психотерапевт, завданням якого стає адаптувати його до нових життєвих умов.

За відгуками пацієнтів, які зверталися в відділення реабілітації після черепно-мозкової травми, відновлення проходить значно швидше за умови грамотно підібраних заходів на кожному з етапів реабілітації.

Під час перебування в стаціонарі виконується комплекс процедур, спрямованих на усунення набряку тканин головного мозку і внутрішніх гематом. Лікар виявляє наявні порушення (мови, координації, рівноваги) і веде роботу по відновленню втрачених навичок.

Інтенсивна реабілітація починається після стабілізації стану хворого. Фізіотерапевт розробляє комплекс вправ, регулярне виконання яких допомагає зміцнити м’язовий корсет. Навантаження розраховується відповідно до стану пацієнта і коригується в ході курсу: знижується при виникненні вираженого дискомфорту і поступово збільшується в разі стійкої позитивної динаміки.

Амбулаторна реабілітація передбачає застосування методик, метою яких є усунення посттравматичного больового синдрому, запаморочення, розладів пам’яті і емоційних порушень, розвиваючих внаслідок нейротравми або перенесеного стресу.